Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе:
особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння,
ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія,
давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у
вишивці зашифровано наш генетичний код.
В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть
село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із
наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло
любили навіть чоловіки.
Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани,
міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою можна
було визначити статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з
яких українці виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої
вовни, льону та конопель.
Вишивки Івано-Франківщини прикрашають чіткі геометричні фігури, які
часто з`єднуються в одну широку лінію, утворюючи динамічний орнамент.
Старовинними місцевими техніками є "колення” і "кручення”, які є досить
складними у виконанні. На Івано-Франківщині завжди пишно декорували
рукави. На одній сорочці поєднували багато технік вишивання: від "білих
по білому” до "писаних” – суцільно "замальованих” нитками елементів.
Снятинські сорочки славились "рукавами-червонянками”, вишитими
бавовняними нитками.
Учні 7 класу Балинцівського ліцею підготували екскурс в історію
української вишиванки на тему « Моя вишиванка- мій генетичний код».
Метою даного заходу є виховати любов до національних традицій, до краси і
гармонії навколишнього світу; повагу до старшого покоління, шанобливе
ставлення до клопіткої праці жінок та дівчат; почуття національної
гордості за своє культурне та творче багатство; сприяти розвитку
естетичного смаку та творчого мислення, ціннісне ставлення до
унікального надбання українського народу. Адже саме вишиванка є тим
секретним «кодом», яким гордо володіє та пишається наша нація.
Переглянути відео можна за посиланням
