Балинці
- село зі споконвічними культурно-мистецькими традиціями, які
передаються із покоління в покоління, з нетерпінням чекали останнього
дня вересня. Заболотівській територіальній громаді пощастило: саме тут, у мальовничих Балинцях, 125 років тому народився талановитий композитор, основоположник української модерної опери, громадсько-культурний діяч, справжній патріот рідної землі, людина високої духовності, доброволець Українського легіону Січових Стрільців славетний Ярослав Барнич. Земляки гідно відзначили його ювілей, до якого готувалися всією громадою. Про це краще розповість директорка Балинцівського ліцею Галина Гушул: - Директором я тут з 15 квітня цього року, хоча вже два десятки років працюю в нашому закладі освіти. Давно плекала мрію про присвоєння нашому ліцею імені славетного земляка Ярослава Барнича. (За першою освітою я хореограф, за другою – історик. Усе, що пов’язано з музикою, мені дуже близьке, керую танцювальним ансамблем «Первоцвіт»). Тож очоливши ліцей, прийшла з цим питанням до голови громади Петра Маліборського. Щиро втішена була, що він не загасив у мені той вогник ентузіазму, з яким я до нього прийшла. Ми підготували належні документи, винесли питання на місцеву сесію. 24 червня депутати проголосували і з 1 липня наш ліцей уже гордо несе ім’я Ярослава Барнича. Тим часом наближалось 125-ліття нашого відомого композитора. Думаю, варто встановити йому меморіальну дошку. Поділилась планами із Олександром Драганом – товаришем дитинства, а нині - директором Хмельницької обласної філармонії. Так і народився наш спільний творчий задум: належно відзначити 125-річчя Ярослава Барнича. Коли Олександр почув, що я взяла на себе виготовлення меморіальної дошки, запропонував організувати і провести наукову конференцію, а також на рідній сцені показати односельцям легендарну «Гуцулку Ксеню» - оперету Ярослава Барнича. І почалась грандіозна підготовка… Завдяки сприянню депутатки обласної ради Орисі Книшук, вдалося за кошти обласного бюджету причепурити сам ліцей: поміняти п’ять вікон, встелити понад 600 метрів квадратних плитки на подвір’ї закладу. Меморіальна дошка Ярославу Барничу завдяки Галині Гушул прикрасила фасад ліцею. Балинці - село зі споконвічними культурно-мистецькими традиціями, які передаються із покоління в покоління, з нетерпінням чекали останнього дня вересня. Світлій пам’яті Барничів Урочисте дійство розпочалося з Божественної літургії в церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Трофанівка, яку очолювали адміністратор ПЦУ в Заболотівській територіальній громаді о. Роман Гуменяк, настоятель храму о. Мирослав Паньків. Чому в Трофанівці? Бо Ярослав Барнич народився на межі двох сіл. На обійсті у Трофанівці до 100-річчя композитора (1996 року) встановили пам’ятну таблицю. Тож після Служби Божої за всю родину Барничів гості поклали квіти біля хати, біля пам’ятного хреста його братам Олексі та Івану. Науковці в супроводі славного сина Трофанівської землі Олександра Драгана, Галини Гушул, разом із представниками влади краю, відвідали музей-світлицю в Балинцівському ліцеї. Там цілий куток присвячено Барничам. Батько сімейства, Василь Барнич, 1883 року приїхав у Балинці вчителювати, 25 років був директором місцевої школи, вів активну громадсько-просвітницьку роботу в краї. Цікаву екскурсію для гостей провели вчителька історії, краєзнавиця Наталія Пернеровська і педагог-організатор Зоряна Савків. Святі отці разом з о. Володимиром Семчуком (УГКЦ села Балинці) освятили меморіальну таблицю. З вітальним словом до всіх звернулась Галина Гушул, наголошуючи, що для ліцею дуже почесно носити ім’я великого композитора. Слово мали голова ТГ Петро Маліборський, голова Коломийської РДА Любомир Глушков, який вручив спільні подяки райдержадміністрації і районної ради Галині Гушул і Олександру Драгану, депутатка облради Орися Книшук, професор Олександр Козаренко. Чудові виступи подарували всім місцеві аматори. Виявляється, колись Василь Барнич створив у селі потужний хор і повіз його в Канаду на гастролі. Багато співаків там залишились, тож повернувшись, Василь Барнич мусив створювати новий колектив. Відтоді Балинці співають, - розповідають у селі. А що мистецькі традиції Барничів живі й донині – свідчать виступи народного аматорського чоловічого вокального ансамблю «Червона калина» (художній керівник Василь Кульчицький, соліст – директор Будинку культури Василь Міщенко), ансамблю вчителів і працівників культури (керівник – Ярослав Сав’як). Високо оцінив виконавську майстерність аматорів маестро Олександр Козаренко. На поворотах історичної долі Після спільного фото на згадку розпочалась наукова конференція «Ярослав Барнич на поворотах історичної долі», яку модерували Любов Кияновська, музикознавець, доктор мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри Львівської Національної музичної академії ім. М.Лисенка, кореспондент Національної академії мистецтв України, і директорка ліцею Галина Гушул. Про диригентів Львівської опери 1941-1944 років Ярослава Вощака, Ярослава Барнича, Лева Туркевича мав доповідь Олександр Драган - директор Хмельницької обласної філармонії, кандидат мистецтвознавства, доцент. Про оточення Ярослава Барнича (А. Кос-Анатольського, С. Гумініловича, Р. Яросевича розповів Олександр Козаренко, доктор мистецтвознавства, композитор, піаніст, професор Львівського Національного університету ім. І.Франка, Мюнхенського вільного університету. Станіславський період життя і творчості Ярослава Барнича з точки зору історії і сьогодення охарактеризував Василь Тимків, директор Івано-Франківської філармонії ім. Іри Маланюк. Захоплюючі матеріали онлайн-доповідей Ганни Карась, докторки мистецтвознавства, професорки Прикарпатського Національного університету ім. В.Стефаника, заслуженої працівниці культури України; Людомира Філоненка, доктора філософії, завідувача кафедри музикознавства і фортепіано Дрогобицького Державного педагогічного університету ім. Івана Франка, член НТШ і НСКУ; Віктора Камінського, заслуженого діяча мистецтв України, проректора Львівської Національної музичної академії ім. М. Лисенка, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, професора; Віолетти Дутчак, докторки мистецтвознавства, професорки, завкафедрою музичної україністики і народно-інструментального мистецтва Прикарпатського Національного університету ім. В.Стефаника (пані Віолетта не вийшла на зв’язок з поважних причин, але її доповідь буде надрукована у книзі за матеріалами наукової конференції); Ольги Слободян, журналістки, краєзнавиці, - сторінка за сторінкою відкривали життєтворчість співця рідного краю Ярослава Барнича, його роль в історії української музики. Галина Гушул мала доповідь про історію школи в селі Балинці і роль Василя Барнича у громадсько-просвітницькому житті краю. За матеріалами наукової конференції буде видано книгу. Завершальним акордом мистецького дійства стала оперета «Гуцулка Ксеня» у виконанні артистів Хмельницької обласної філармонії. У Балинцівському Будинку культури не було де яблуку впасти. Звуки симфонічного оркестру, яким диригував Олександр Драган, линули аж ген над селом, до Трофанівки. Простір наповнювався давніми Барничевими мелодіями, які прославили і його, і рідний край на весь світ… Коломияни захоплені "Гуцулкою Ксенею" У перший день жовтня, завдяки сприянню міського голови Богдана Станіславського, мали нагоду послухати та подивитися оригінальну оперету, створену на основі рукопису партитури Ярослава Барнича, і коломияни. Перед виставою гості відвідали могилу Василя Барнича, батька композитора, на цвинтарі Монастирок у Коломиї, поклали квіти. «Несправедливо "загублене" в нашій музичній історії ім'я Ярослава Барнича - творця знаменитих українських шлягерів, зокрема й славнозвісної пісні-танго "Гуцулка Ксеня", сторінок симфонічної, хорової музики та чудових оперет, - згадувала перед захопленою публікою музикознавиця, докторка мистецтвознавства, професорка, завідувачка кафедри Львівської Національної музичної академії імені Миколи Лисенка, член-кореспондентка Національної академії мистецтв України Любов Кияновська. Коломияни дякували артистам оваціями і вигуками «Браво!». Митцю не треба нагороди, його вже Бог нагородив - Ми просто щасливі, - зізнається директор Хмельницької філармонії Олександр Драган після успішних виступів у Балинцях і Коломиї.- Для мене «Гуцулка Ксеня» це щось особливе. Адже я народився і виріс поруч із обійстям Барничів. Там, де колись був старий цвинтар у Трофанівці, ми малими гралися в хованки. Тут зберігся один-єдиний хрест, згодом з’ясувалось, що то хрест від гробівця братів Ярослава Барнича… Музика стала моїм покликанням, після Коломийського музичного училища навчався у Львівській консерваторії, ім’я Барнича раз-у-раз виринало. Коли писав дисертацію про Ярослава Вощака, часто натрапляв на ім’я славного земляка. Дуже багато зробив для повернення імені Ярослава Барнича Україні Людомир Філоненко. Він має авторське право на його твори, під час відзначення 100-ліття композитора брав участь у святкуванні. П’ять років тому пан Людомир знову був у Балинцях. Випадково зайшов до моєї мами води напитись, розговорилися, вона розповіла, що син теж музикант. Філоненко попросив у мами мій телефон, не стримався: невже земляку не цікаво поставити легендарну «Гуцулку Ксеню»? Телефонував мені, наполягав. Оригінальні рукописи нот самого Барнича передав мені з Америки. Таким чином 2017 року ми вперше поставили «Гуцулку Ксеню», яка з тріумфом мандрує Україною. Пригадую, як до нас на прем’єру до Хмельницького приїхав цілий автобус земляків з Балинців – зворушливо було!.. Власне, саме завдяки моїй товаришці Галині Гушул і стало можливим усе, що вже залишилось в історії. Завдяки добрим людям наш понад 70-осібний колектив побував на Коломийщині, багато хто тут вперше. А як гостинно нас приймала пані Орися Книшук! Я бачив, які щасливі наші артисти, як їм тут сподобалось. Один із оркестрантів 13 років працював у Австрії, а коли вийшов з автобуса у Коломиї, захоплено вигукнув: «Друзі! Та це ж Європа!» Направду, емоції незабутні. Хочеться щиро подякувати всім, хто долучився до такого потужного мистецького дійства. Завдяки зусиллям багатьох людей ім’я Барнича справедливо повертається на музичний Олімп України. Тим часом творче життя філармонії пульсує й надалі, у понеділок у нас починаються репетиції «Запорожця за Дунаєм», готуємо прем’єру до Дня козацтва. Потім диригуватиму у Львівській філармонії, а далі час думати про гастролі за кордоном. Тож до нових зустрічей! - Вважаю, свято нам вдалося, - каже на завершення директорка Балинцівського ліцею Галина Гушул. – Усі захоплені, вже є певні результати: сподіваємось на методичну і фінансову допомогу для облаштування нашого краєзнавчого музею. Щиро дякую за допомогу і підтримку Петру Маліборському, Орисі Книшук, всім працівникам освіти і культури наших сіл за допомогу в організації прийому гостей, односельцям, усім, без кого ми б не справились. Вважаю, маємо зробити все для того, щоб ім’я нашого видатного земляка Ярослава Барнича було гідно пошановане.
 
|
