Є чорне золото, є чорний хліб.
Є чорний лебідь і лебідка чорна.
Та найчорнішим серед них усіх
Є все-таки Чорнобиль.
35 років минуло від дня аварії на ЧАЕС. Ціла епоха....
Згадуючи події 26 квітня 1986
року, учні 10 класу разом з класним керівником Шмігельською О.М. провели урок-реквієм "Гіркий полин Чорнобиля”
26 квітня 1986 року сталась найбільша в історії людства техногенна катастрофа. О 1.23 годині на Чорнобильському реакторі прогримів вибух. Кількасот працівників та пожежників намагались загасити пожежу, що не припинялась протягом багатьох днів.
Реактор був повністю зруйнований. У довкілля викинута величезна кількість радіоактивних речовин. За потужністю радіоактивний викид у 300 разів перевищував атомне бомбардування японського міста Хіросіма. В українській історії багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. На жаль, один з них – 26 квітня 1986 року. 35 років тому вогонь Чорнобиля опалив землю і душі мільйонів людей. Показав, що мирний атом є доволі небезпечним, як і сама ядерна зброя. Участь в гасінні пожежі на ЧАЕС брали 240 тисяч осіб. Усі вони отримали високі дози радіації. Однак, саме пожежникам вдалось врятувати населення прилеглих території України, Білорусії, Росії та запобігти ще більш масштабній катастрофі. Відразу ж після аварії загинула 31 людина, а 600 тисяч ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожежі, отримали високі дози радіації. Після аварії було опромінено майже 8,5 мільйонів людей. Внаслідок забруднення повітря, ґрунтів і вод, з’явилась так звана зона відчуження, де небезпечно і заборонено проживати людям. До теперішнього часу не існує єдиних даних щодо кількості людей, які загинули, чи згодом померли від наслідків вибуху на ЧАЕС. Визначити масштаби катастрофи та її впливу на здоров’я людей досі важко. Тільки від раку, що розвивається в результаті отриманої дози радіації, померли сотні тисяч людей. Прип’ять та навколишні села ще кілька століть будуть небезпечними для проживання.
Проходять роки після аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає. Тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки цієї трагедії.
Чорнобиль це страшний повчальний урок для всього людства, який змушує замислитись над мірою відповідальності влади перед народом за свої рішення. Адже питання, які виникли ще в часи чорнобильської катастрофи досі залишаються без відповіді. Якщо прихильники атомної енергетики і далі планують будувати по всьому світу атомні електростанції, то варто думати не про збільшення потужності, а про життя та здоров’я людей.
Наш земний уклін, довічна
вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у
ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Священна пам’ять про всенародний подвиг ніколи не
зітреться з історії людської, не згасне у віках.
