В Балинцівській ЗОШ I-III ступенів вчителі історії Пернеровська Н.М. і Білоус С.Д. провели годину історичної пам'яті «Жнива скорботи» присвячену жертвам голодомору 1932-1933 р.р. в 9-10 класах Кажуть, Господь випробовує тих, кого любить. І якщо це так, то ми , українці, чогось таки в Бога варті…Багатовікова історія українського народу – це насамперед літопис життя і смерті народу-великомученика, доля якого була дуже трагічною. Кожен народ має власну історію – глибоку і прозору, яку створив. Історію нашого народу намагалися замулити і прикидати, але, на щастя, ці спроби провалювалися. Бо ніколи, ні в які часи не переводились українці, які, припавши вустами до своєї криниці історії, не відчували б її життєдайної, цілющої сили. Але з нашої історичної криниці, потрібно вичерпати багато солоної від горя та сліз води.
Голодомор 1932 – 1933 рр. став для українців найбільшою трагедією і найтяжчим злочином проти цілого народу. Упродовж десятиріч підручники історії, засоби масової інформації не друкували жодного рядка про голодний 1933 рік — один з найстрашніших злочинів сталінщини проти власного народу. Злочину, перед яким здригається світ, і який намагались приховати в країні, що його породила. Про страшне лихо не дозволялося відкрито говорити, навіть згадувати в офіційних документах. Проте в пам'яті очевидців тих жахливих років, свідків, яких щодня стає менше й менше, пам'ять про голод про померлих рідних і близьких довіку закарбувалася. У період демократизації і гласності «біла пляма» нашої історичної науки була виведена із забуття.
|
